Загрузка...

А вже за кілька тижнів вони везуть додому власні враження. Разом з ініціативою GoGlobal ми вирішили дослідити, що іноземцям подобається в Україні й від чого вони не в захваті, а також які з їхніх очікувань не справдилися і чому.

Читайте першу частину статті за посиланням.

Майкл Манкріос, Єгипет

30 років

"Я очікував на гостинність та допомогу від вчителів та координаторів, а також сподівався відчути себе в безпеці. Я мав намір допомогти дітям та підліткам, зробити їх щасливими, знайти нових друзів. Думаю, мені це вдалося.

По-перше, мені реально сподобались усі люди, яких я зустрічав, – щедрі, добрі та гостинні. По-друге, це класна природа – ліси, озера та річки. У вас чудові пейзажі, які надихають мене приїхати знову і відвідати ще більше місць. І останнє – це те, що ціни на товари близькі до єгипетських, тому я відчуваю, що витрачаю стільки ж грошей, ніби залишився вдома.

Я живу в країні пустель та оазисів навколо річки Ніл, тому мені було цікаво побачити більше зеленої природи, а також ці прекрасні храми та старі будівлі. В єгипетській кухні аналогів українським стравам не знайдеш – за винятком голубців. А ще у мене вдома сонце заходить о сьомій вечора, тому я просто насолоджувався довгим українським літнім днем".

Клара Санчез, Іспанія

31 рік

"Чомусь люди з України та сусідніх країн вважаються відлюдькуватими та недружніми. Я багато подорожувала та жила за кордоном, тому була готова до несподіванок. І я побачила, що українські реалії протилежні тому, що я чула. Більшість людей, починаючи з сім’ї, яка мене приймала, і закінчуючи незнайомцями, виявилися дуже доброзичливими та готовими допомогти.

Я полюбила українські річки та прекрасну природу. Я очікувала, що тутешня природа гарна, але не мала уявлення про архітектуру міст чи їхнє культурне життя. І все виявилось напрочуд чудовим. Я волонтерила недалеко від Карпат із захоплюючими пейзажами, а також мала можливість відвідати живі Київ, Дніпро та Одесу. Окрім того, тут усюди прекрасна їжа. Домашні страви готуються з хороших інгредієнтів, а ресторани, здається, дуже відкриті до інновацій. Тепер в Іспанії я всім розповідаю про волонтерство і раджу приїхати в Україну.

Україні ще потрібно боротись за права жінок. Це можна побачити і на телебаченні, і просто спостерігаючи за поведінкою людей. Більшість жінок не мають права робити власний вибір, аби бути відповідальними за власне життя. На жаль, це глобальне явище, і Україна не є винятком. Жінкам доводиться боротися за рівноправність у всьому світі, і я думаю, що соціальна та політична трансформація, яку зараз переживає Україна, – чудова нагода зосередитись на питанні забезпечення прав жінок.

Востаннє я працювала з дітьми ще у студентські роки, коли підпрацьовувала репетитором. А тут, в Україні, я була вражена тим, наскільки місцеві школярі вдячні, який у них величезний ентузіазм і як ти можеш радіти лише від однієї розмови чи гри з ними. Робота з дітьми дає багато, коли бачиш, як їм добре".

Сільвіно Лусена Медейрос, Бразилія

29 років

"Коли я їхав в Україну, то думав, що побачу тут зовсім інший світ, адже ще кілька­десят років тому тут були старі порядки часів УРСР. Я знав, що Україна лише починає розвиватись та відкриватись до «реального нового світу» після Помаранчевої революції. Я очікував, що знайду вчителів, з якими важко комунікувати, та дітей, які виконують усе ідеально і саме так, як їх попросиш, – без креативу, творчості та уяви.

Виявилось, що Україна інша, вона вже не є частиною того старого світу, від якого залишились хіба старі машини на дорогах чи будні людей у селах, що часто нагадують 80-ті роки. Після темних часів Україна демонструє світу, наскільки вона велика та відкрита. УРСР, традиція та культура того часу, будівлі та пам’ятники все ще є частиною цієї країни, але час це змінить.

Під час волонтерства у GoCamp я побачив, що мови та культура можуть бути важливими для нового покоління, що діти хочуть дізнатись більше про світ і стати його частиною. Я був вражений чудовою підготовкою вчителів і тим, як вони працюють з дітьми. Я пишаюсь тим, що зміг дати школярам натхнення для того, аби використовувати власну уяву та робити щось своє. Після цього я міг спокійно повернутись додому.

Українці дуже відкриті та пишаються своєю країною. Я мав змогу спілкуватись з людьми, навіть коли англійська була проблемою, адже завжди знаходився спосіб комунікації.

В Україні я вперше жив у сім’ї. Ще ніколи я не бачив життя іншої родини так близько. Останні п’ять років я живу в Ірландії, але ще ніколи не був частиною ірландської сім’ї. В Україні я отримав цей досвід, коли ми разом вечеряли, відпочивали, коли вони подарували мені вишиванку. Тепер Україна буде зі мною завжди.

Найбільше в Україні мені подобаються люди. Найбільше засмучує війна".

До речі, набір во­лон­терів на GoCamp 2018 три­ває. Як­що у вас є друзі, ро­дичі чи знай­омі з інших країн, які хо­чуть приїха­ти в Ук­раїну і поп­ра­цюва­ти з діть­ми, поділіть­ся з ни­ми інфор­мацією. За­пов­ни­ти ан­кету учас­ни­ка мож­на за по­силан­ням.

Джерело

Коментувати
Матеріали по темі
Загрузка...
Коментарі

На даний момент коментарів немає до матеріалу

Відправити коментар
Iм'я
E-mail
Повідомлення
Матеріали сайту доступні лише підписникам. Тисни лайк і підписуйся!
Меню

Розділи

Зворотній зв'язок