Загрузка...

Ми знали дітей, які не вимовляють букву Р, букву С та інші Ш, Л і Ж, але буква К, як нам здавалося, труднощів викликати не може в принципі. Ми помилялися. Як не билася моя сестра над правильністю мови дочки, племінниця наполегливо вимовляла замість букви К букву Т.

- Що росте у бабусі в городі? - катували ми дитину.

- Тартопля, мортва, тапуста, табачти, - рапортувала дитина, і, увійшовши в раж, продовжувала: - банани...

Бабуся раділа банановому урожаю на своєму городі і кричала нам:

- Відчепіться від дитини, нелюди, нехай говорить, як хоче!

А ми сумували, що у нас в родині росте носій дефекту фікції, і вирішили неодмінно здати дитину логопедові для дослідів.

Приходить моя сестра до логопеда, приводить до нього свою дефективну дочку і каже:

- Ось, лікарю, рятуйте. Не вимовляє букву К, така трагедія, така трагедія, хоч у вир головою.

Ну, і сльозу материнську, звичайно, по щоці рукавом розмазує.

Лікар на нашу дівчинку зверху вниз подивився і каже:

- Скажи «каша».

- Таша.

- Скажи «лялька».

- Ляльта.

- Скажи «клоун».

- Мені набридло. - Раптом сказала наша дівчинка. - Підемо траще у нас на балтоні твіточти поливати. Цур, я поливаю трасні, а ти - білі.

Логопед здивувався і каже:

- А ти вже й кольори знаєш?

Племінниця теж здивувалася і відповідає:

- Знаю.

- Це якийсь колір?

- Синій.

- А це?

- Жовтий.

- А це?

- Толір морстої хвилі.

- І вірші знаєш?

Далі логопед вислухав пару-трійку віршів, пісню про Глафіру (ми з бабусею навчили, до сих пір пишаюся) і завершився концерт кружлянням дівчинки по кабінету, тому що будь-який виступ повинен закінчуватися танцями.

Після всього побаченого логопед повернувся до моєї сестри і сказав:

- У мене там, в коридорі сидить п'ятирічний хлопчик, словниковий запас якого обмежується словами «мама», «баба» і «дай», а також другокласник, який до сих пір говорить «здлясьте» і «фифка». А ви приводите до мене дівчинку, яка в рік і 8 місяців знає всі кольори, включаючи колір морської хвилі, розповідає вірші, співає пісні, вміє придумати для дорослої людини розвагу у вигляді поливання квітів на балконі, і переживаєте, що вона не вимовляє одну єдину букву з усього алфавіту. Беріть її, матуся, за руку, ведіть додому поливати квіти, і щоб в найближчі три роки я вас тут не бачив!

А через місяць з невеликим, племінниця по телефону радісно повідомила мені:

- А я вмію говорити букву К! Приїжджай і привозь мені цукерки!

Я сьогодні згадала і розповіла цю історію тій самій племінниці, якій тепер вже 15 років, і яка зателефонувала мені, щоб поділитися сумом: вона пише книгу і у неї ніяк, ну ніяк не виходить вступна частина. Далі все нормально, а вступна частина не подобається.

Послала її в баню і веліла з цього питання в найближчі три роки не дзвонити.

Коментувати
Матеріали по темі
Загрузка...
Коментарі

На даний момент коментарів немає до матеріалу

Відправити коментар
Iм'я
E-mail
Повідомлення
Матеріали сайту доступні лише підписникам. Тисни лайк і підписуйся!
Меню

Розділи

Зворотній зв'язок