Загрузка...

Протягом року до органів правопорядку звертається приблизно 165 тисяч жінок, які страждають від домашнього насильства, хоч кількість жертв такого насильства значно більша. Майже 70% жінок піддаються різним формам знущань і принижень. Справедливості заради варто сказати, що страждають від принижень і чоловіки. Щоправда, згідно зі статистикою, жертвами домашнього насильства найчастіше стають жінки й діти. І якщо раніше це питання фактично не було врегульовано, то з ухваленням Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ситуація має змінитися на краще. Адже пропонують запровадження комплексного підходу до боротьби з цим явищем.

 

Заплакана маленька дівчинка сидить у куточку кімнати й боїться навіть слово сказати, бо в цей час батько кричить на матір і б’є її. Сусіди хоч і чують крики жінки про допомогу, але втручатись не хочуть. Сварка — це сімейна справа, і розбиратися в ній мають члени родини. Чоловікам, які системно б’ють дружин, навіть причини для цього не потрібно. Підставою підняти руку може слугувати одна єдина невимита тарілка або недосолений борщ. Звісно, жінка може поскаржитися в поліцію на побої, але там їй не допоможуть. Якщо ж ідеться про колишнє подружжя, то правоохоронці могли приїхати, забрати чоловіка й провести з ним, так би мовити, настановчу розмову. 

 

Щоправда, якщо жінці пощастить із поліцейським, який буде старшого віку і просто по-батьківськи пожаліє її, тоді він не просто забере чоловіка на кілька діб, а ще й дасть йому прочуханки. Звісно, це не дуже корелюється із законом, але з людської точки зору виправдано. Зазвичай той, хто підіймає руку на беззахисних жінок і дітей, — насправді боягузи і такі виховні розмови йдуть йому на користь. Принаймні кілька місяців вони бояться вдарити жінку, але потім усе починається знову.

Захистити жертву

Народний депутат Ірина Луценко зазначає:

 «Кожні 100 секунд від домашнього насильства страждає громадянин планети. Це питання планетарного значення. Проблема сімейного насилля так само важлива, як і торгівля людьми, сексуальна експлуатація, торгівля наркотиками. Її наслідок — велика кількість жертв».

Юрист Валерій Поварозко розповідає:

 «З ухваленням цього закону в поліції з’явиться більше можливостей захистити жертву від насильства. Вона контролюватиме поведінку кривдника, щоб запобігти повторному насильству. Також вона може стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки».

Правоохоронці можуть проникати в житло людини без умотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи. Тож побити дружину та не відчинити двері поліції, яка приїхала на виклик, не вийде. Оскільки в країні гендерна рівність, то це стосується і жінок, і чоловіків. Адже бувають дами, які поводяться далеко не по-жіночому.

Міністр юстиції Павло Петренко зазначив:

 «Питання домашнього насильства та захисту жінки й дитини стали загальнонаціональними. Обов’язок держави — на рівні законодавства захищати тих, хто фізично не має змоги це зробити. Цього закону не було б ухвалено, якби нас не підтримували громадські організації та жінки, які не бояться говорити про цю проблему».

Ув’язнення для кривдників

Як відтепер каратимуть кривдників? Законом №4952 у Кримінальний кодекс введено статтю про домашнє насилля. Відтепер так: скривдив дружину, чоловіка чи дитину — отримай покарання у вигляді 150—240 годин громадських робіт, арешт до шести місяців, обмеження волі до двох чи п’яти років. Ідеться про тримання людини у кримінально-виконавчих установах відкритого типу, тобто у виправних центрах. Так людину не ізолюватимуть від суспільства, але здійснюватимуть нагляд з обов’язковим залученням її до роботи.

У Кримінальний кодекс введено новий розділ, де йдеться про обмежувальні заходи, а саме: коли суд розглядатиме кримінальні справи, пов’язані з домашнім насильством, призначатимуть покарання та обмежувальні заходи. Тобто заборонятиметься перебувати у місці спільного проживання. Також запроваджено обмеження спілкування з дитиною, заборонено наближатися на визначену відстань до місця, де перебуває той, хто постраждав від кривдника. Суд встановлюватиме такі обмеження разом з ухваленням вироку у кримінальній справі. Обмежувальні заходи встановлюватимуть терміном 1—3 місяці, а за потреби їх можуть продовжити. До ухвалення цього закону на кривдника чекала хіба що адміністративна відповідальність, його могли затримати на 15 діб.

Валерій Поварозко додає:

«У Кримінальному кодексі прописано кримінальну відповідальність за примус до шлюбу, співжиття або примусово укладений шлюб, примусовий шлюб з метою переміщення людини до іншої країни. За це передбачено кримінальну відповідальність у вигляді арешту до шести місяців або позбавлення волі до трьох років».

Спецзаходи для родинних монстрів

До ухвалення закону єдине, що могли зробити поліцейські, які прибули на виклик, — затримати кривдника на 15 діб. Відтепер список заходів, які зможуть застосовувати до тих, хто тримає у страху сім’ю, значно розширено. Поліція зможе винести обмежувальний припис стосовно кривдника. Це може бути заборона перебувати в місці спільного проживання з постраждалою, усунення перешкод у користуванні спільним майном, обмеження спілкування, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання постраждалої, розшукування її, листування чи телефонні розмови. Обмежувальний припис видають на строк від одного до 1—6 місяців. Раніше жінки були змушені переховуватись у родичів, знайомих, щоб сховатися від кривдника. Тепер цього робити їм не доведеться, оскільки кривдника ізолюватимуть.

Суд може обмежити спілкування з дитиною, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності, направити її для проходження програми для кривдників. За виконання таких програм відповідальні місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Кривдника суд може спрямувати на проходження програми на строк від 3 місяців до року.

Щоправда, адвокат Ольга Додух зазначає, що такі широкі повноваження можуть призвести до корупційних зловживань. За її словами, найперше проблема в тому, що всі обмеження виноситиме не судове рішення, а певна особа-виконавець, не захищена від різних впливів і тому не може виносити неупереджені рішення:

«В Україні все ще масове явище з невиплати зарплат. Як державний виконавець має оцінювати, чи певна ситуація — ухилення від сплати аліментів, чи ні?».

Ухваливши цей та деякі закони, проблему, на яку роками заплющували очі, почали розв’язувати. Звісно, зміни відбудуться не одразу, але ж вони будуть на краще.

Заступник міністра соціальної політики Наталія Федорович:

«Цим законом ми пропонуємо систему реагування на домашнє насильство.

Щороку 1,5 тисячі жінок у всій країні гинуть від домашнього насильства. Приблизно 100 тисяч фактів домашнього насильства фіксують щороку. Тож якщо кривдник вчиняє певні дії проти жертв, держава зобов’язана відреагувати.

У цьому законі пропонуємо систему реагування на домашнє насильство. Насамперед розширюємо коло осіб, яких стосуватиметься ця проблема. Тобто проблема виходить із сім’ї. Відтепер вона стосуватиметься колишнього подружжя і людей, які спілкуються, зустрічаються й фактично живуть як сім’я. Цей закон сприймає дитину як свідка і жертву насилля, відповідно до неї слід застосовувати весь комплекс допомоги, соціальних послуг.

Цей закон запроваджує так звані спеціалізовані служби підтримки для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Передовсім це притулки. Запроваджують загальнодержавну цілодобову гарячу лінію. Ще одна модель, визнана в інших країнах, і буде й у нас: мобільні бригади. Вони з жовтня 2015 року вже працюють у східних областях. У 5 областях започатковуємо таку форму екстреного реагування на домашнє насильство. Крім того, це робота системи правоохоронних органів: негайне реагування на такі повідомлення, заборона кривдникові спілкуватися із жертвою.

Було запроваджено загальноєвропейську систему моніторингу та покарання, коли держава не залишає цю проблему в сім’ї, і яку має розв’язувати жертва чи кривдник. Відтепер держава фактично займає активну позицію.

Перед нами дуже багато завдань. Це внесення змін у місцеві бюджети, щоб закладали відповідні видатки на створення таких служб, а також напрацювання стандартів з надання такої допомоги".

Ірина Поліщук 

Коментувати
Матеріали по темі
Загрузка...
Коментарі

На даний момент коментарів немає до матеріалу

Відправити коментар
Iм'я
E-mail
Повідомлення
Матеріали сайту доступні лише підписникам. Тисни лайк і підписуйся!
Меню

Розділи

Зворотній зв'язок