Серед її героїв — підліток, який змушений приймати пологи. Ветеран війни з ампутованими ногами. Дівчина, яку батьки виховують як сина. Всі опинилися у вигнанні. Пережиті ними драми здаються суспільству потворними. Тому я створила альтернативну реальність, в якій вони можуть знайти прихисток. Хотіла показати, що в світі є місце для кожної людини, і ніхто не має права його відібрати,

— каже Катерина Калитко.

Усіх героїв об'єднує травмованість — дитинством, війною, інакшістю. Це те, з чим зараз живе Україна. І з чим, боюся, житиме ще років 10 й активно осмислюватиме,

— додає.

«Земля загублених» вийшла у «Видавництві Старого Лева». Це друга прозова книжка письменниці. Більшість її доробку — поезія. Видала шість поетичних збірок.

Серед фіналістів конкурсу — письменники Олександр Ірванець, Сергій Жадан, Андрій Курков та Іван Козленко.

Цьогоріч надійшло майже 60 книжок. Серед тем переважали українська історія, її переосмислення. У романі «Танжер» Іван Козленко пише про Одесу сторічної давнини — самобутнє місто, що трагічно радянізували. У «Харків. 1938» Олександр Ірванець переписує українську історію на оптимістичний лад. Під Крути вчасно підійшли частини війська УНР і розбили більшовицьку навалу. Постала Українська народна республіка з президентом Євгеном Коновальцем на чолі, за сюжетом. Роман Андрія Куркова «Шенгенська історія» — про Литву, якій відкрили кордони з Європейським Союзом. Герої цьому радіють, виїжджають за кордон. Але там їм живеться не краще. Це дуже перегукується з українською сучасністю,

— говорить випусковий редактор Бі-Бі-Сі Марта Шокало, 37 років.

«Інтернат» Сергія Жадана розповідає про 35-річного Павла, вчителя української мови на Донбасі. В окупованому місті залишився його племінник. Щоб забрати його з інтернату, Павлу доводиться перейти лінію розмежування. За три дні він усвідомлює всі жахи війни.

Книжка пронизана близькою небезпекою смерті. Просвітлює душу й водночас об­тяжує її. При читанні стикаються дві протилежні емоції — захоплення тим, як Жадан зумів побачити все, про що написів. І сумне усвідомлення того, що ми мусимо з цим жити,

— говорить член журі, письменник Віталій Жежера, 64 роки.

Премія «Книга року Бі-Бі-Сі» існує з 2005-го.

Повість нагадала «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка

П'ять годин їхала на церемонію маршруткою. Коли дізналася, що в короткому списку, про винагороду не здогадувалася. На роботі сказали: «Ще й гроші отримаєш». Її повість «Комп і компанія» отримала премію «Дитяча книга року Бі-Бі-Сі — 2017». Грошовий еквівалент — 36 тис. грн.,

— розповідає 47-річна Анна Коршунова із Сум.

Головний її герой — Владик. Типовий міський хлопчик. Найбільше його захоплення — комп'ютери. У мережі має багато віртуальних друзів. Влітку їде в село до рідні. Йому це здається найгіршим покаранням, бо там немає інтернету. В селі Владик товаришує з реальними однолітками. Потрапляє з ними в кумедні пригоди. Наприклад, рве черешні в чужому саду. Під кінець літа вигадує різні причини, щоб не повертатися до міста,

— продовжує Коршунова.

Анна Коршунова викладає основи журналістики в гімназії. Має синів — 19-річного Олега й 12-річного Андрія. «Комп і компанія» — десята її книжка. Вийшла у видавництві «Час Майстрів».

Почала писати для своїх дітей, бо не було якісної української літератури. Їм та їхнім друзям сподобалося. Село, описане в повісті, реальне. Моя мати живе на Полтавщині, у селі Брисі. На жаль, воно зникло з карти, бо стало частиною містечка Заводське. Поруч — річка Сула, луки. Щоліта навідуємо бабусю з дітьми, чудово проводимо час без інтернету,

- каже письменниця.

До поїздки в село Владик думав, що життя існує тільки в комп'ютері. Книжка гостросюжетна, дуже цікава. Має детективні елементи. Наприкінці хлопчик із друзями рятує комп'ютерний клас від шахраїв. Повість нагадала мені «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка,

— говорить письменниця і член журі 41-річна Світлана Пиркало.

До фіналу «Дитячої книги року Бі-Бі-Сі» також вийшли «Старшокласниця. Першокурсниця» Анастасії Левкової, «Піраміда Синтії» Олега Чаклуна та «Миші» Соні Атлантової.

Джерело